Помилятися – нормально: як допомогти дитині справлятися з невдачами у навчанні

Якщо пустити ситуацію на самоті, нічого не зміниться, тому не варто сподіватися, що діти «переростають» і з часом перестають переживати через невдачі. Чим більше важких завдань, тим ймовірніше, що в результаті малюк зовсім закриється, і навчання перетвориться на відчайдушні спроби змусити за всяку ціну.

Важливо навчити справлятися з труднощами та підтримати віру в себе, адже відсутність дій може призвести до:
‣ серйозної проблеми з самооцінкою;
‣ пригніченому стану;
‣ відсутності бажання щось робити;
‣ поганої поведінки;
‣ нервозності.

Найчастіше саме реакція батьків на помилки стає «запускающим механізмом» у формуванні невпевненості. Забудьте про думку «хто не перший – той другий», адже погоня за першістю лише призводить до невдалого досвіду та розчарування.

Дитина повинна бути впевнена, що мама з татом все одно ним пишаються і не перестануть її любити через помилки або невдачі, пов'язані з навчанням.

Зайва турбота та бажання захистити від будь-яких неприємностей, у спробах забезпечити щасливе та безтурботне дитинство, призводять до неготовності малюка зіткнутися з реальністю. Варто визнати, що неприємностей, навіть незначних, уникнути не вдасться. Тут є важливий момент: чим раніше ця «зустріч» відбудеться, тим легше буде надалі, оскільки в міру дорослішання неприємний досвід буде більш відчутним.

Щоб цього уникнути, дозволяйте дитині програвати. Не варто перегинати ціпок, але й піддаватися у всіх іграх, підігрувати і в будь-якій ситуації підстрахувати не можна. Така поведінка батьків змушує дитину повірити в те, що вона буквально непереможна і завжди краща. Яке ж буде розчарування, коли вона дізнається, що інші хлопці та дівчата можуть випереджати її в чомусь.

Хоч як дивно, але перехвалювати дітей теж «шкідливо». Якщо перестаратися, може пропасти бажання наступного разу зробити краще. Наприклад, більше половини завдання не виконано, у такому разі не варто старанно хвалити та захоплюватися виконаною роботою.

Можна сказати, що дитина молодець, адже постаралася і добре виконала частину роботи, а можливо наступного разу вдасться зробити ціле завдання. В ідеалі заохочення має бути лише за справу.

Є ще один важливий момент: вдома ви похвалили, а в школі вчитель чи учні дали зрозуміти, що все-таки не вдалося впоратися із завданням, тоді з'являться сумніви, чи кажете ви правду, та й так швидко можна підірвати власний авторитет.

Без спроб немає результату, без помилок досвіду немає. Здійснюючи їх, дитина отримує власний досвід, за допомогою якого він розвивається, вчиться аналізувати та самостійно шукати рішення. Дозвольте йому засмучуватися, не варто знецінювати почуття і вимагати заспокоїтись, інакше надалі може виникати почуття сорому у зв'язку з невдачами або бажання приховувати їх від вас.

Не завжди варто втручатися, іноді корисніше бути осторонь, але підтримку, як тільки ви знадобитеся, ніхто не скасовував.

Часто батьки намагаються реалізувати власні амбіції за рахунок дітей, бо самі не досягли того, чого хотіли. Тоді успіх сприймається як власний. Може малюк не отримує «5» англійською, оскільки припускається граматичних помилок, зате він швидко запам'ятовує нові слова і відмінно розмовляє.

В даному випадку дії батьків можуть розвинути «синдром відмінника», тоді будь-яка погана оцінка буде вважатися справжньою катастрофою, до того ж дитина стане роздратованою і навіть можуть виникнути проблеми зі сном та харчуванням.

Низька оцінка - це не трагедія, набагато важливіше, що в процесі навчання у будь-якому випадку з'являються нові знання та розвиваються навички.

А як ви справляєтеся із невдачами? Якщо батьки гостро реагують, то не дивно, що дитина повністю копіює поведінку, адже перед очима лише такий приклад. У даному випадку постарайтеся попрацювати над собою і навчитися спокійно реагувати і легко справлятися з власними невдачами, тоді дитина швидко зрозуміє, як і їй слід поводитися.

Також важливо ділитися своїм досвідом та розповідати історії з дитинства, наприклад, що вам теж не давалися деякі предмети, і ви навчилися справлятися з переживаннями, та й це не завадило закінчити школу та вирости гарною людиною, адже головне – старання.

Головний висновок – дозвольте дітям помилятися та поясніть, що в цьому немає нічого страшного. Проаналізуйте ситуацію, а якщо невдачі відбуваються на постійній основі, спробуйте знайти корінь проблеми та разом дійти вирішення. Дітям важливо знати, що батьки на їхньому боці та погана оцінка чи труднощі у вивченні нових слів чи правил зовсім не роблять їх поганими.